Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" квітня 2014 р. м. Київ К/800/55010/13

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 06 лютого 2012 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Озерянської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

ОСОБА_5 звернулась з позовом до Озерянської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування рішення десятої сесії 6 скликання Озерянської сільської ради Галицького району Івано-Франківської "Про відміну рішення четвертої сесії 6 скликання Озерянської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області від 09 березня 2011 року № 35-4/2011" від 25 листопада 2011 року № 109-10/2011.

Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 06 лютого 2012 року позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року змінено постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 06 лютого 2012 року в частині мотивів задоволення позову, у решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів, ОСОБА_4 звернулась з касаційною скаргою на них, в якій просила рішення скасувати, прийняти нове рішення у справі про відмову в задоволенні позову.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач просила залишити її без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року - без змін.

Згідно із частиною другою статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що рішенням четвертої сесії 6 скликання Озерянської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області "Про розгляд заяв ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6" від 09 березня 2011 року № 35-4/2011 вирішено:

встановити заїзд від центральної дороги до господарства ОСОБА_4 повз житловий будинок ОСОБА_5, шириною 3,5 м, із земель запасу Озерянської сільської ради;

встановити заїзд від господарства ОСОБА_5 . повз господарства ОСОБА_4 до присадибних ділянок ОСОБА_5, ОСОБА_6, шириною 2,5 м, із земель запису Озерянської сільської ради;

віднести дані заїзди до земель загального користування.

Рішенням десятої сесії 6 скликання Озерянської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області "Про відміну рішення четвертої сесії 6 скликання Озерянської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області від 09 березня 2011 року № 35-4/2011" від 25 листопада 2011 року № 109-10/2011 вирішено відмінити рішення ради від 09 березня 2011 року № 35-4/2011.

Не погоджуючись з рішенням ради від 25 листопада 2011 року № 109-10/2011, позивачем визначено порушення її права, у зв'язку з чим вона звернулася до адміністративного суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що акти органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції України та законам України визнаються незаконними у судовому порядку, а відтак оскаржуване рішення слід визнати протиправним і скасувати.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції неправильно зазначив мотиви для задоволення позову, оскільки обґрунтуванням для прийняття оскаржуваного рішення став безпідставний протест прокурора Галицького району від 16 листопада 2011 року № 102-2522. При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що у позивача відсутні передбачені законом документи, які посвідчували б її право власності чи користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1.

Таким чином, спір у даній справі виник з приводу того, що, на думку ОСОБА_5, оскаржуване рішення ради від 25 листопада 2011 року № 109-10/2011, яким відмінено рішення ради від 09 березня 2011 року № 35-4/2011 про встановлення заїзду від центральної дороги до господарства ОСОБА_4 і позивача, порушує права останньої.

Колегія суддів не погоджується з висновками судів.

Відповідно до приписів статті 13 Конституції України землі є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до приписів статті 116 ЗК України (в редакції чинній на час прийняття спірних рішень) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно із приписами статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені у статті 126 ЗК України.

Способи захисту прав на земельні ділянки визначені статтею 152 ЗК України.

За приписами наведеної норми, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно із частиною першою статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Системний аналіз вказаних норм законодавства приводить до висновку, що підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. При цьому захист таких прав має бути нерозривно пов'язаний з тим фактом, що у особи існує правовий інтерес як власника або як користувача на цю земельну ділянку.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на порушення оскарженим рішенням її прав, тоді як, всупереч наведеним вище приписам, вона не надала до суду належного документального підтвердження порушень її права власності чи користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, - по якій вирішено питання заїзду від центральної дороги відповідно до рішення ради від 09 березня 2011 року № 35-4/2011.

Отже, рішення ради від 25 листопада 2011 року № 109-10/2011 не впливає на права позивача, оскільки за приписами скасованого власного рішення від 09 березня 2011 року № 35-4/2011 у останньої не виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, а відтак і не змінюють та не припиняють ці права та інтереси.

Тобто позивач не довела наявність в права, на захист якого спрямований поданий нею позов.

Колегія суддів зазначає, що згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв'язку з прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень порушуються права позивача.

Між тим, суди не врахували положенням законодавства, якими визначено конкретне коло осіб, право яких підлягає захисту, та всупереч наведеним вище приписам статей вдалися до оцінки законності оскаржуваного рішення, яким відмінено рішення ради від 09 березня 2011 року № 35-4/2011, за відсутності при цьому порушень прав та інтересів позивача даним актом індивідуальної дії.

Таким чином, висновок судів не ґрунтується на нормах законодавства і спростовується наявними матеріалами справи.

Разом з цим колегія судів вважає за необхідне зазначити, що рада наділена повноваженнями щодо скасування свого попереднього рішення, якщо відповідно до приписів цих рішень у заінтересованої особи не виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних інтересів. При цьому, такі обставини як безпідставний протест прокурора не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою змінити або скасувати прийнятий ним правовий акт.

За таких підстав позовні вимоги ОСОБА_5, які обґрунтовані порушенням оскаржуваним рішенням її прав, не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 06 лютого 2012 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_5 до Озерянської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області про скасування рішення десятої сесії 6 скликання Озерянської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області "Про відміну рішення четвертої сесії 6 скликання Озерянської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області від 09 березня 2011 року № 35-4/2011" від 25 листопада 2011 року № 109-10/2011 відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: